З історії проблем філософії математики

Боги людям открыли не все.
В поиск пустившись,
люди сами познали немало.
Ксенофан

Важко уявити наше життя без математики. Поряд з астрономією, фізи-кою, хімією, технічними науками, де математика є "старожилом", вона дедалі більше проникає в такі галузі, як економіка, біологія, лінгвістика, медицина, суспільствознавство та ін. Карл Маркс висловив думку, що наука тільки тоді досягає досконалості, коли їй вдається користуватися математикою.

Історія математики – не тільки історія розвитку понять, а одна з частин історії людської діяльності, в якій відображається боротьба людини з природою, при тому не абстрактної людини, а людини як члена суспі-льства.

Від зародження математичної науки як самостійної галузі знання (біля початку якої стояли греки) та на протязі більш ніж двох тисячоліть математики займалися пошуком істини й досягли на цьому шляху певних успіхів. Філософський розум стародавніх греків був схильний до строгих абстрактних міркувань і строгих виведень, недосяжні зразки яких дійшли до нас у творах Евкліда, Архімеда, Аполлонія та ін.

За межами самої математики математичні поняття й висновки були фундаментом вагомих наукових теорій. І хоч нові факти встановлювались в результаті співробітництва математики та природознавства, що спираються на дані, які мають нематематичний, скажімо фізичний ха-рактер, вони здавалися такими ж непорушними, як і принципи самої математики, тому що передбачення, які робилися на основі математичних теорій в астрономії, механіці, оптиці та гідродинаміці, дуже точно співпадали з даними спостережень та експериментів. Математика давала ключ до глибокого вивчення явищ природи, до розуміння, яке замінило таємницю та хаос законом та порядком. Але згодом така ідилічна ситуація змінилася справжньою кризою основ.

© СІ-63, СІ-63м